Главная » Файлы » Самоосвіта

Залучення батьків до історичної освіти учнів в школі та їхній внесок у формування толерантності школярів
14.10.2014, 15:11

Гінкул В.С

 

Залучення батьків до історичної освіти учнів в школі та їхній внесок у формування толерантності школярів

 

 Безліч досліджень вказують на те, що діти добиваються високої академічної успішності, соціального успіху, гарного емоційного здоров'я і стають врівноваженими і повноцінними індивідуумами, якщо їх батьки беруть активну участь у навчанні та шкільного життя своїх дітей. Подібна участь також демонструє дитині той факт, що батьки щиро зацікавлені в їх освіту і що навчання в школі є позитивним і цінним заняттям. 

 Однак коли батьки не беруть участі в шкільних заняттях дітей, у досить великої кількості дітей пропадає бажання вчитися. Часто батьки виправдовуються тим, що у них немає часу або сил, або вони відчувають себе в школі незатишно. Інші батьки відчувають деяке замішання в сенсі того, які у них є варіанти, і яким чином вони можуть брати участь в цьому процесі, або просто не мають необхідної інформації.

 Так яким же чином школи можуть залучити батьків до участі в шкільних заходах?

 Ключовим фактором тут виступає комунікація. Основною причиною слабкої участі батьків є відсутність ясної, зрозумілої та корисної інформації. Школам і вчителям необхідно влаштовувати особисті зустрічі з батьками, спілкуватися по телефону, за допомогою електронної пошти та інформаційних сторінок в Інтернеті. Розсилання на домашню адресу листів та інформаційних записок, а також інформаційних бюлетенів можуть допомогти школі зробити спілкування батьків і школи більш тісним. Викладачеві необхідно спілкуватися з батьками в простій манері без використання освітньої лексики і переконатися в тому, що у батьків є доступ до простої та цікавої інформації про заняття їхніх дітей у школі - як в межах, так і поза аудиторією.

 Батькам необхідно знати про те, що викладають їх дітям у школі, в яких шкільних заходах і гуртках беруть участь їхні діти, яким чином вони можуть прийняти участь у навчанні та шкільного життя дитини, як їм зв'язатися з викладачами, і яким чином вони можуть допомогти своїм дітям будинку.

 Забезпечення батьків такою інформацією на регулярній, послідовній основі і в різних форматах допомогло б заповнити розрив, утворений між школами, які переживають брак батьківського участі, і батьками, які не беруть у шкільному житті дітей.

 Іншою стратегією активізації участі батьків у шкільному житті є стратегія узгодженості та залучення. Батькам необхідно дати зрозуміти, що школи готові враховувати бажання батьків, їх стиль життя і вимоги. Викладачам необхідно докласти зусиль і організовувати шкільні заходи, збори та конференції з урахуванням робочого графіка батьків, а також брати до уваги культурні і мовні бар'єри. Школам необхідно робити це без тиску, давши зрозуміти батькам, що їхня участь зовсім не має на увазі складного, всепоглинаючого процесу.

 Іншим способом підійти до цього питання узгоджено є залучення батьків до участі в процесі управління школою. Необхідно регулярно цікавитися про ті питання, які є джерелом заклопотаності батьків, а також наявними у батьків рекомендаціями, щоб потім приймати відповідні заходи. Якщо школи хочуть домогтися присутності батьків на шкільних зборах, то, в першу чергу, їм необхідно провести опитування того, коли і в який час батькам найбільш зручно прийти в школу, забезпечити нагляд за молодшеньким братишками і сестричками, а також передбачити наявність під час зборів так званої «батьківського платформи», звідки батьки мали б можливість звернутися до аудиторії, висунути рекомендації та задати питання.

 Будьте винахідливими. У кінцевому рахунку, школи повинні надавати ресурси тим батькам, які хочуть краще дізнатися і брати активнішу участь у навчанні та шкільного життя дитини. Організуйте уроки, які викладалися б батьками. Створіть при школі ресурсний центр для батьків, забезпечений такими інформаційними ресурсами, як: брошури, статті, журнали, поради, підручники, відеоматеріали, CD або аудіо записи. Розробіть шкільну інформаційну сторінку в Інтернеті і передбачте наявність на ній відділу для батьків. Організовуйте зустрічі та семінари з таких питань, як: виховання дітей самотніми батьками, допомога у виконанні домашнього завдання, вдосконалення навчальних навичок і поліпшення відміток, догляду за дітьми, виховання підлітків, інформованості про наркотики і секс і т.д. Розсилайте по домівках «посилки» із заняттями, якими батьки можуть займатися зі своїми дітьми.

 Існує безліч різних можливостей, і якщо школи і викладачі дійсно зацікавлені в батьківському участь у навчанні та шкільного життя дітей, то вони також зможуть залучити до цього батьків. 

Власне ставлення до історії та толерантність батьків

Аналізуючи ставлення батьків до історичної освіти своїх дітей, розглянемо спочатку, яким взагалі є ставлення батьків школярів до історії, чи цікавлять їх події минулого. Згідно з отриманими даними, більшість опитаних батьків (89%) у той чи іншій мірі цікавиться історією. При цьому можна додати, що серед батьків частка тих, кому цікаво знати все про історію, є навіть більшою, ніж серед школярів (Рисунок 1).

Рівень освіти батьків відіграє певну роль у тому, чи цікавить їх історія: серед батьків з вищою освітою відповідний відсоток складає 92%, а серед тих, хто вищої освіти не має, – близько 85%. Також було виявлено деякі регіональні особливості: так, у південній частині України батьки менш цікавляться історією, ніж у інших регіонах 

 Зацікавленість історією має певний вплив на рівень толерантності не тільки школярів, але й їхніх батьків. Так, серед батьків, які більше цікавляться історією, рівень толерантності є вищим, а частка толерантних – більшою (35%). Серед тих, хто не цікавиться історією, частка толерантних батьків є значно меншою (13%) (

Залучення батьків до історичної освіти школярів в школі та їхній внесок у формування толерантності школярів

Розглянемо, яку роль відіграють батьки в шкільній освіті своїх дітей, зокрема в історичній освіті. Найпростішою формою участі батьків в освіті дітей є відвідування школи, де навчається дитина. Згідно з отриманими даними, в цілому близько двох третин (67%) опитаних батьків відвідують школу,де навчається дитина (більша частка з них, безумовно, робить це лише іноді) 

Задоволеність тим, як дитині в школі викладається історія, є трохи різним серед мешканців різних регіонів та населених пунктів. Так, серед мешканців сільської місцевості дещо більша частка задоволених викладання історії в школі, ніж серед мешканців обласних та районних центрів – 70% та 55% відповідно. Батьки-мешканці західних та центральних регіонів України дещо більше задоволені (64-69%) тим, як їхній дитині викладається історія в школі, ніж ті, хто мешкає на сході та на півдні (48-54%) – ці батьки частіше були не задоволені (13-17%) або ж їм було важко відповісти на питання (11-12%)

 Більшість опитаних батьків (78%) вважають, що їхній дитині подобаються уроки історії. Разом з тим, лише 21% батьків певні в цьому, а більшість (57%) обрала менш категоричну позицію «скоріше подобаються»

Уявлення батьків про те, чи подобаються дитині уроки історії, відрізняється серед різних населених пунктів та регіонів. Більш впевнені в цьому батьки-мешканці сіл (82%), ніж батьки, опитані в обласних та районних центрах (74-75%). Серед батьків, опитаних по різних регіонах, частка тих, хто вважає, що їхнім дітям подобаються уроки історіє, є найбільшою на півдні та на заході України (79-82%), а тих, хто вважає, що не подобається – півдні та на сході (18-20%) (

 В ході опитування було також зроблено спробу визначити рівень толерантності батьків в полі історії та множинності оцінок та трактувань історичних подій. Для цього батькам було запропоновано визначити своє ставлення до того, щоб на уроках історії їхнім дітям розповідали про різі точки зору на історичні події. Згідно з отриманими даними, більшість (67%) батьків в цілому позитивно ставляться до цього 

Однак, порівнюючи батьків з опитаними вчителями та експертами, можна помітити, що батьки менш позитивно оцінюють перспективу викладання на уроці різних точок зору на історичні події і, таким чином, менш налаштовані або менше розуміють цінність толерантного викладання історії. Це слід взяти до уваги під час розробки концепції толерантного викладання історії, адже важливою умовою успіху впровадження цієї концепції є усвідомлення її цінності всіма учасниками навчально-виховного процесу.

Одним з непрямих показників власного рівня толерантності батьків є їхнє ставлення до того, що дитина буде дотримуватися власної точки зору на історичні події, яка може суперечити тій, що була запропонована їй на уроці історії. Особливу важливість має той факт, що цей показник не тільки має певний зв’язок із загальним рівнем толерантності батьків, але й відбиває їхнє ставлення до існування різних точок зору на історію, власне до феномену плюралізму думок в історичному полі. Також дуже важливим є те, що ставлення батьків до подібних ситуацій має безпосередній вплив на школяра, його погляди, розвиток в нього вміння висловлювати та відстоювати власну думку та водночас виховання вміння слухати Іншого та поважати його точку зору.

Згідно з отриманими даними, більшість батьків зазначили, що у подібній ситуації проявили б толерантність, розуміння та терпіння. Так, близько половини (54%) опитаних батьків зазначили, що вони позитивно поставляться до того, що їхня дитина матиме власні погляди на історію, навіть якщо вони розійдуться із точкою зору, запропонованою їй на уроці історії. Частка тих, хто визнав, що негативно поставився б до цього, є досить малою (8%). Разом з тим значною (31%) залишається частка тих, хто не певний у тому, як поставився би до цього («в чомусь позитивно, в чомусь ні»)   

Більш позитивно на того, що дитина дотримуватиметься власної точки зору на історичні події, поставляться батьки сходу (58%) та півдня (57%) країни, трохи менш позитивно – батьки-мешканці західних (52%) та центральних (53%) регіонів. Також більш «прогресивно» налаштовані батьки обласних центрів (56% поставилися б позитивно) та районних центрів (61%). Батьки-мешканці сіл рідше зазначали, що поставилися б до цього позитивно (50%), та значно частіше обирали менш визначену позицію «в чомусь позитивно, в чомусь ні» (37%). 

Спілкування батьків з вчителями історії своїх дітей як елемент комплексної історичної освіти школярів

Задля адекватної оцінки участі батьків в історичній освіті своїх дітей важливим є розглянути питання з приводу особистого знайомства батьків із вчителями історії їх дітей, а також характеру їхньої взаємодії. 

Згідно з отриманими даними, близько половини опитаних батьків (54%) особисто знайомі з вчителем історії своєї дитини. Частка тих, хто особисто знайомий із вчителем, є різною в населених пунктах різного типу (в селах 74% опитаних батьків знайомі з вчителями історії своїх дітей, в містах – в середньому у 42% випадків) та в різних регіонах України (частіше знайомі з вчителями батьки на заході та в центральних регіонах - 63% та 66% відповідно, на сході та на півдні частка тих батьків, які знайомі з вчителями, є суттєво меншою – 40% та 43% відповідно). Також можна додати, що більш толерантні батьки частіше виявляються знайомими з вчителем історії своєї дитини, ніж менш толерантні.

Серед батьків, що знайомі з вчителями історії своїх дітей, обговорення з ними історичних тем не є дуже популярною практикою: більшість або ніколи з ними не спілкується на історичні теми (36%) або спілкується рідко (34%), або лише іноді (19%). Тільки 7% з батьків, що знайомі особисто з вчителями історії своїх дітей, зазначили, що часто спілкуються з цими вчителями на історичні теми.

Більше третини (38%) опитаних батьків, яки мають інші погляди на події минулого, на відміну від викладачів історії своєї дитини, заявили що вони або ніколи не наполягають на власній позиції (21%), або не наполягають на ній у більшості випадків (17%) у разі виникнення протиріччя. Близько третини (34%) батьків говорять, що в деяких випадках вони наполягають на власній позиції, а в деяких ні, і тільки 7% батьків наполягають на своїй позиції у випадках виникнення протиріч у поглядах на історичні події із вчителем історії своєї дитини. 

Висновок

Отже, насамперед, педагогічний колектив повинен взяти собі  за пріоритетні напрямки роботи з батьками:

-          сприяння підвищенню психологічної та педагогічної компетентності батьків щодо розуміння закономірностей розвитку дитини, а також питань навчання і виховання учнів;

-          залучення батьків до співпраці у створенні належних умов для життєдіяльності та розвитку дітей;

-          всебічне вивчення становища, статусу родини та моделі взаємодії з ними для здійснення диференційованого підходу;

 -          залучення батьків до активної участі в заходах, що проводяться в навчальному закладі, формування в них відчуття приналежності до колективу;

-          формування усвідомленого розуміння батьками своєї відповідальності за максимальне забезпечення дитині повноцінного життя в майбутньому.

Категория: Самоосвіта | Добавил: SerVic | Теги: школа, Історична освіта
Просмотров: 452 | Загрузок: 0 | Рейтинг: 0.0/0
Всего комментариев: 0
avatar