Главная » Файлы » Методика викладання історії

Формування інформаційної компетентності в учнів на уроках історії
29.01.2015, 00:20

Формування інформаційної компетентності в учнів на уроках історії

Перетворення сучасної цивілізації в інформаційне суспільство актуалізує проблему формування інформаційної компетентності особистості, яка стає визначальним чинником ефективності її трудової діяльності і повсякденного життя.

Інформаційна компетентність виявляється в умінні технологічно мислити і передбачає наявність аналітичних, проектних, прогностичних умінь в засвоєнні і застосуванні інформації. Слід зазначити, що в сучасному тлумаченні терміну «інформаційна компетентність» найчастіше мається на увазі використання комп'ютерних інформаційних технологій, а точніше визначення слід трактувати як «комп'ютерна інформаційна компетентність».

Можна визначити етапи формування інформаційних компетентностей, які має проходити учень під час роботи з інформацією:

ознайомлення – учень визначає кількість інформації з проблеми та можливість її опрацювання;
репродукція – учень вивчає масив інформації з проблеми, накопичує її;
перетворення – критичне осмислення масиву інформації: порівняння фрагментів з різних джерел однієї тематики, визначення їх достовірності; вилучення робочої інформації: її узагальнення;
творчий етап – створення власного інтелектуального продукту на основі отриманої та перетвореної інформації: формулювання гіпотез, їх перевірка і доведення, створення власних теорій, написання творчих робіт, художніх творів.

Виходячи з цього, можна розрізняти такі види інформаційних компетентностей учнів:

елементарні – засвоєння на початковому рівні необхідної навчальної інформації (потребують обов’язкового вдосконалення на наступному рівні);
базові – володіння оптимальним обсягом інформації, необхідним для засвоєння основного навчального змісту; вміння критично осмислювати масиви інформації: порівнювати фрагменти з різних джерел з однієї тематики; визначати їх достовірність, вилучати інформацію, потрібну для роботи; узагальнювати її;
творчі – створення власного інтелектуального продукту на основі отриманої та перетвореної інформації.

Формування інформаційної компетентності, перш за все, припускає формування універсальних навичок мислення і вирішення задач. До них відносяться уміння спостерігати і робити логічні висновки, використовувати різні знакові системи і абстрактні моделі, аналізувати ситуацію з різних точок зору, розуміти загальний контекст і приховане значення висловів, неухильно самостійно працювати над підвищенням своєї компетентності в цій сфері.

Засоби наочності та їх класифікація

На основі безпосереднього сприйняття предметів чи за допомогою зображень (наочності) у процесі навчання в учнів формуються образні уявлення і поняття про історичне минуле.
Педагогічний словник визначає наочність як один із принципів навчання, заснований на показі конкретних предметів, процесів, явищ.
Під засобами наочності в широкому сенсі мається на увазі все те, що можна сприймати за допомогою зору (зображення на екрані, макети, картини і т. п.), слуху (звукозапису), інших органів чуття.

У класифікацію наочності за зовнішніми ознаками вчені і методисти включають друковані, екранні, звукові засоби навчання.

Застосовуючи різні параметри, розрізняють: за характером використаного матеріалу - документальні і художні засоби навчання; за видами сприйняття - зорові, зорово-слухові, слухові; за способами подання матеріалу - технічні і нетехнічні, статичні і динамічні; за організаційними формами - демонстраційні і роздаткові; за технікою виконання - друковані, екранні, саморобні.

Частково можуть виступати сімейні реліквії учнів на уроках з історичної пропедевтики (предмети одягу і побуту, старі фотографії, листи; грошові банкноти і т. п.); археологічні знахідки, привезені з дослідницьких експедицій рідним краєм і т. д.

Робота з художніми наочними джерелами повинна обов'язково включати два аспекти:

1) Опис зображення. Що/хто зображений? У яких відносинах один з одним знаходяться зображені на картині люди і природа/предмети, що їх оточують (у гармонії чи протидії). Простір картини. Форми і лінії. Кольори і кольорові ефекти. Чи є в картині рух, контрасти рухів? Композиція картини. На чому зосереджено зображення? та ін.
2) Інтерпретація зображення. Хто ці люди, які зображені на картині? Який факт на ній відбито? Що відбувається? Хто автор зображення і для кого/чого воно призначалося? Чи виконував художник (скульптор і т. д.) цей твір за власним бажанням, чи його було замовлено? Ким, з якою метою? Які засоби використовував автор, щоб створити чесний, неупереджений образ? Які духовні цінності чи авторські пристрасті знайшли відбиток у картині (портреті, карикатурі, плакаті і т. п.). Чи належить даний твір до числа ідеологізованих?

Залежно від того, наскільки самостійно проводять цей аналіз та інтерпретацію зображення чи твору живопису учні, визначається рівень їхньої пізнавальної діяльності: репродуктивний, перетворюючий чи творчий.

Робота з картинами на уроках історії

Навчальні картини підрозділяються на «подієві», типологічні, культурно-історичні і портрети. «Подійні» картини створюють уявлення про конкретні одиничні події. Найчастіше вони відтворюють вирішальні моменти в історії і вимагають сюжетної розповіді. Це, наприклад, картини: В. Томбі «Саламінська битва», М. Ройтера «Вступ Жанни Д'Арк до Орлеана», Т. Ксенофонтова «Бій Спартака з римським загоном» і т. п. Зміст картини включається в розповідь тоді, коли настає зображений на ній момент.

Типологічні картини відтворюють багаторазово повторювані історичні факти, події, типові для досліджуваної епохи. Прикладом таких картин можуть бути «Бурлаки на Волзі» І. Рєпіна, «Жниці» О. Сластіона, «Бій з білополяками» М. Самокиша, «Ворог наближається» Т. Яблонської, «Колгоспний ярмарок» О. Максименка тощо.

Культурно-історичні картини знайомлять учнів із предметами побуту, пам'ятниками матеріальної культури. На них можуть бути зображені пам'ятники архітектури й архітектурні стилі, побутові деталі різних часів з їх особливостями, різні механізми і принципи їхньої роботи. Прикладом можуть бути «Дальні печери» В. Непийпива, «Сільський краєвид» М. Маковського та ін.

Картини-портрети допомагають відтворити образи історичних діячів. Портрет - твір образотворчого мистецтва, що містить зображення певної людини чи групи людей (у живописі, скульптурі, графіці чи фотографії). Портрети можна вивчати з різних позицій. У першу чергу при вивченні портрета увага звертається на риси обличчя, що характеризують зображену на ньому людину як особистість. Поряд з розглядом анатомічних рис обличчя та їхньою розшифровкою велика увага звертається на одяг, нагороди, знаки відмінності, інтер'єр приміщення, в якому знаходиться людина тощо. Усе це коментується і дає можливість для змістовної характеристики зображеної особистості та її місця в історії.

Портрети можна вивчати з різних позицій, але опис є базовою процедурою при організації роботи учнів над портретом. Опис може бути історико-психологічний, коли перед учнями постає завдання відтворити психологічний портрет зображеної людини й простежити, як індивідуальний характер історичної особи вплинув на її діяльність. При такому описі портрета у першу чергу увага звертається на риси обличчя, що характеризують людину як особистість.

Крім власне встановлення, якою була зовнішність історичної особи, робота з портретом може бути спрямована на вивчення деталей одягу, взуття, зачісок та інших культурно-побутових деталей певної історичної епохи.

При роботі з портретом однієї особи необхідно використовувати альтернативні зображення. До опису можна долучити спогади людей, які знали

людину, зображену на портреті.

Отже, при роботі з альтернативними зображеннями завдання учнів можуть бути такими:

1) виявити подібні риси обличчя на портретах.
2) встановити, який з портретів найбільш відповідає історичній дійсності.
3) співвіднести зображення особи на різних портретах з описом зовнішності сучасниками.

Ще одним цікавим методичним прийомом при роботі з портретом стає порівняння зображення з художньо-літературним описом зовнішності особи, яку здійснив письменник у своєму творі.

Можна керувати діяльністю учнів за допомогою питань: «Чи змінилося ваше сприйняття образу історичного діяча після ознайомлення з описом його зовнішності в літературному творі? Чи відповідає портретне зображення літературно-художньому опису зовнішності героя? Як опис зовнішності, здійснений письменником, доповнює зображення особи на портреті тощо?»

Історичні портрети можна використати для організації та проведення розвивальних ігор та інших форм роботи, спрямованих на активне засвоєння навчального матеріалу, насичуючи навчальний процес візуальним матеріалом.

Одним з наочних засобів навчання історії є карикатура. Вона доступна, художньо виразна, для неї характерна гостро виражена ідея. Тому карикатура легко сприймається. Карикатура-ілюстрація часто використовується для наочного підтвердження слів учителя чи самостійного дослідження учнями спірного питання. Карикатура-характеристика вимагає роз'яснення сутності, коментаря вчителя.

Для образної характеристики особистості використовується портретна карикатура, а для цілої епохи чи великого історичного явища - символічна.

Послідовність роботи з картиною на уроці (методист В.Г. Карцов):

1) учитель відкриває чи вивішує картину в той момент, коли по ходу пояснення підходить до опису зображеного на ній;
2) дає учням якийсь час для сприйняття образу в цілому;
3) починаючи розповідь, указує місце і час події;
4) давши загальний опис обстановки, тла, на якому розгорнулася подія, зупиняється на головному;
5) виявляє деталі і елементи;
6) по закінченні робить загальний висновок, вказує істотні ознаки явища.

Демонстрація портретів живописців супроводжується описом історичних постатей. В опис можуть бути включені спогади людей, які знали людину, зображену на портреті, документи, що стосуються її, листи, мемуари, уривки з художньої літератури.

Навчальні картини можна застосовувати з метою розвитку, закріплення й узагальнення знань і умінь учнів. Так, учням пропонується розмістити в хронологічній послідовності декілька картин чи пояснити послідовність розташування картин учителем. Можливе проведення за картинами підсумкового повторення, наприклад з теми «Боротьба з монголо-татарськими поневолювачами».

При роботі з картиною учні набувають умінь її аналізувати; «витягати» знання з-під образу; використовувати картину у своїй розповіді і самостійно будувати розповідь з її використанням.

Для відпрацьовування умінь можна застосовувати на уроці кілька картин, але не більше 2-3. Значна кількість ілюстративного матеріалу, особливо вперше використовуваного, послабить інтенсивність сприйняття дітей, а численні образи переплутаються в їхній свідомості й ускладнять сприйняття нового.

Використання аудіо- та відеозасобів навчання як найефективнішої наочності

До технічних засобів навчання (ТЗН) відносяться статичні наочні засоби: екранні (кінофільми чи кінофрагменти, навчальні відеокасети, діафільми, діапозитиви, кодопозитиви), зорово-звукові (аудіозаписи, компакт-диски, аудіо чи комп'ютерні програми).

Застосування ТЗН дозволяє активізувати увагу учнів, підвищити їхній інтерес до історичної інформації, створити умови для розвитку як чуттєвої, так і розумової сфери особистості, забезпечити образність у пізнанні історії, економію часу.

Застосування ТЗН, крім того, обумовлене інтенсифікацією сучасного процесу вивчення історії: значно зростає обсяг історичної інформації при скороченні годин на її засвоєння. Використання ТЗН дозволяє представити учням навчальний історичний матеріал у найбільш компактному і зручному для сприйняття, економному за часом вигляді.

Загальними рисами навчального кіно і телебачення є їх динамічність і наявність зорового і звукового рядів. Кіно і телебачення належать до найбільш економічних за часовими витратами засобів передачі знань. Щільність інформації в навчальному фільмі дозволяє розгорнути перед школярами в доступній формі велику кількість навчального історичного матеріалу.

У навчальних фільмах з історії використовую документальні зйомки, зокрема кінохроніку, уривки з історико-художніх фільмів, натурні зйомки історичних пам'ятників. Екранні динамічні засоби навчання демонструють твори мистецтва і предмети матеріальної культури з різних боків, що допомагає зосереджувати увагу на найбільш важливих рисах і властивостях об'єкта.

Дуже важливо попередньо ознайомитися зі змістом використовуваного на уроці фільму, оскільки деякі кінофільми містять лише частину матеріалу, що має бути засвоєним на уроці, і служать додатковим джерелом знань. У цих випадках кінофільм включаю у викладення матеріалу, у бесіду, у роботу учнів з посібником. Для цього існують так звані кінофрагменти - короткі фільми з окремих питань з тривалістю демонстрації 5-8 хвилин. На заняттях із застосуванням кіно можна самому вирішити питання про дозування матеріалу. У разі потреби можна розчленувати демонстрацію кінофільму на кілька фрагментів, забезпечуючи порційну подачу матеріалу, і перевіряти, як учні засвоюють зміст. Під час перерв у демонстрації учні можуть зробити робочі записи в зошитах, виконати індивідуальне завдання, отримане перед переглядом. Інші кінофільми містять весь обов'язковий історичний матеріал, необхідний для засвоєння теми уроку. У цьому випадку вони служать основним джерелом знань. Екранні посібники можуть служити і засобом повторення пройденої теми. Можна планувати використання технічних засобів навчання не для окремих уроків, а для цілої теми курсу. Після перегляду кінофільму необхідна пауза (1,5-2 хвилини), під час якої відбувається певна розрядка учнів після напруженої роботи. Потім проводиться обговорення виконуваних завдань. До змісту переглянутого кінофільму можна звернутись і на уроках узагальнення. Активність пізнавальної діяльності учнів на уроках з використанням кіно значною мірою залежить від їхньої підготовленості до такої роботи. Основним прийомом підготовки учнів до перегляду навчальних кінофільмів, телепередач є вступна бесіда. Треба завжди орієнтувати школярів, на які питання чи сторони змісту кінофільму вони повинні звернути особливу увагу, які встановити зв'язки нового матеріалу з раніше вивченим. Для визначення шляхів роботи з кінофільмом насамперед треба виділити у ньому найбільш важливі для аналізу групи кадрів і продумати до них запитання.

Для формування умінь бачити наочно-образну сторону фільмів і одночасно осмислювати їхній зміст рекомендується надавати учням завдання із самостійної постановки запитань до фільму і передачі, зі складання планів, розповідей про зміст. Ці вправи можна проводити як в усній, так і в письмовій формі. В учнів є можливість робити записи, складати план, таблиці тощо.

Ефективне використання засобів наочності за допомогою комп’ютерних технологій

«Віртуальну екскурсію» як форму уроку слід віднести до такої доволі поширеної категорії нестандартних уроків, як «уявні екскурсії», чия назва підказана темою і специфікою навчального матеріалу. За своєю дидактичною метою ці заняття можуть бути віднесені, як правило, до уроків засвоєння нових знань, коли вчитель, перетворюючись на екскурсовода, «веде» школярів-туристів визначними місцями чи запрошує завітати до уявного музею. Можливі й інші варіанти проведення такого уроку, наприклад, з елементами рольової гри. У цьому випадку учні класу поділяються на групи: екскурсоводи, репортери, дослідники, енциклопедисти. «Уявна екскурсія», як, власне, і будь-який нестандартний урок, може поєднувати в собі елементи різних моделей і технологій навчання.

Необхідність запровадження нової назви для нестандартної форми уроку пояснюється характером матеріалу, який використовується. Власне, використання мультимедійних ресурсівсукупна назва інформаційних матеріалів, що подаються користувачеві у виглядізображень (в тому числі відеоматеріалів та анімації), звуків та гіпертексту, — визначає способи організації та методи проведення віртуальної екскурсії як нестандартної форми уроку.

Мною використовується певна послідовність дій на занятті з використанням навчальних відеоматеріалів.

1. Вибір навчального відеоматеріалу з урахуванням зв’язку зображення з текстом супроводу; доступності тексту супроводу; послідовності у розкритті змісту; відповідності навчальній програмі; стислості викладу.

2. Визначення місця навчальних відеоматеріалів у структурі уроку залежно від форми й типу уроку.

3. Використання навчальних відеоматеріалів доцільно:

а) під час пояснення нового матеріалу — як ілюстративного і самостійного джерела інформації;
б) з метою закріплення щойно вивченого матеріалу;
в) під час повторення матеріалу, що вивчався раніше;
г) при узагальненні, систематизації знань;
д) як вступ під час вивчення нової теми.

4. Визначення часу демонстрації, враховуючи вік учнів, зміст матеріалу, що вивчається, і зміст навчального відеоматеріалу. У будь-якому разі тривалість демонстрації навчальних відеоматеріалів на уроці не повинна перевищувати 5-7 хв.

5. Визначення способів активізації пізнавальної діяльності учнів, тобто сукупність прийомів, які сформують психологічну установку на сприйняття відеоматеріалу. Такими прийомами можуть бути:

а) оголошення мети перегляду;
б) виділення головного в перегляді;
в) вступне слово;
г) постановка проблемних питань або завдань;
д) складання плану;
е) завдання для переказу;
ж) виконання вправ;
з) заключна бесіда.

Методика роботи з відеоматеріалами є подібною до методики роботи над історичними портретами та картинами, але є певні відмінності, які зумовлені характером і специфікою цього виду наочності.

1. Опис.
1) Опишіть, що ви побачили, переглядаючи відеосюжет. Особливу увагу звертайте на деталі.
2) Зверніть увагу, які об’єкти потрапили на передній план, а які залишилися на задньому.
3) Що робили, чим займалися люди, які потрапили в об’єктив кінокамери?
4) Якщо центральною фігурою сюжету виявився відомий історичний діяч, спробуйте описати його зовнішність. Зверніть увагу на його рухи, вираз обличчя.
5) Які деталі переглянутого сюжету вам запам’яталися найбільше? Чому?

2. Інтерпретація.
1) З історією якої країни пов’язаний переглянутий вами відеосюжет? Що дало вам можливість зробити такий висновок?
2) До якого часу ви віднесли зняті кадри? Обґрунтуйте свої міркування.
3) Чи змінилося ваше уявлення про історичні події після перегляду відеосюжету? Якщо змінилося, то що саме і чому?
4) Що нового ви дізналися про історичні події, які були вам знайомі з вивченого матеріалу?
5) Які емоції та почуття закарбував кінооператор? Чому саме ці події зацікавили його в першу чергу?
6) З якою метою і для якої аудиторії був знятий відеосюжет?
7) В якому контексті створювалося відео?
8) Якою ви уявляєте собі психологічну атмосферу історичної події, знятої кінооператором?

3. Висновки та узагальнення.

1) Сформулюйте висновок, якого ви дійшли після роботи з відеосюжетом.

2) Спробуйте провести історичні паралелі. Зробіть узагальнення.

Часто мною використовуються протягом одного уроку декілька відеофрагментів і створюються відеоуроки на основі програми Power Point.

Вбудувавши відеофрагменти в презентацію, отримуєш створені власними зусиллями навчальні відеоматеріали, які можуть супроводжуватися текстовими коментарями чи звуковим закадровим текстом. Звуковий та фільмовий об’єкти можна налагодити таким чином, щоб вони почали працювати автоматично при перегляді слайду або при активації кнопкою миші.

З навчально-освітньої точки зору відеоматеріали є корисними, оскільки:

• історичні факти в них можуть бути представлені у надзвичайно захоплюючий спосіб;
• вони створюють сюжетно-тематичні картини та історичні реконструкції, зважаючи на неможливість спостерігати події минулого візуально;
• вони наближають учня до минулого і конкретизують його історичні уявлення;
• вони дозволяють учням прив’язати знання до певних візуальних образів;
• вони дозволяють розвивати в учнів навички і вміння історичного критичного мислення.

Відеоматеріали потрібно застосовувати на уроках історії, використовуючи величезні можливості, які надають сучасні комп’ютерні технології.

Використання презентацій дозволяє зручно й ефективно візуалізувати статичну й динамічну інформацію, самостійно готувати завдання, підбирати навчальний матеріал, що відповідає змісту конкретної теми з будь-якої базової дисципліни, і з історії зокрема. Підготовані і методично продумані слайдові презентації – це найкращий вид унаочнення (карти, таблиці, схеми, фото, документи, завдання, шаблони виконання завдань), який не потребує матеріальних затрат (звичайно потрібен проектор) та може швидко змінюватися за бажанням вчителя.

Для підготовки мультимедіа-презентації в основному використовується програмний засіб – Microsoft PowerPoint.

Використання презентаційних матеріалів на уроках допомагає:

• раціоналізувати форми подачі інформації (економія часу на уроці);
• підвищити ступінь наочності;
• отримати швидкий зворотний зв'язок;
• відповідати науковим і культурним інтересам і запитам учнів;
• створити емоційне ставлення до навчальної інформації;
• активізувати пізнавальну діяльність учнів;
• реалізувати принципи індивідуалізації та диференціації навчального процесу;
• підвищити ефективність засвоєння навчального матеріалу учнями;
• проводити уроки на сучасному рівні, високотехнологічно;

Категория: Методика викладання історії | Добавил: SerVic
Просмотров: 1699 | Загрузок: 0 | Рейтинг: 0.0/0
Всего комментариев: 0
avatar